Культ жертви

У серіалі Ігри Престолів є такий персонаж як Санса Старк. Для розуміння тим унікумам, хто не дивився: Санса – зарозуміла дівчинка, яка закохалася в долбойоба-психопата, вигадавши йому з нічого позитивні риси. Потрапивши у його лапи, перетворюється в недотепу і терпилу. Терпить, терпить, терпить, нічого не робить. Її рятують. Потім продають в дружини знову долбойоба-психопата. Знову терпіння, знову її рятують. Через 8 років і 8 сезонів вона отримує омріяне, і стає королевою

Недавно на очі випадково влетіло фан-відео, яке описує еволюцію образу Санси у серіалі і її многостраждальний шлях до статусу королеви. Але цікаве не саме двохгодинне відео, а коментарі під ним: фонтан вагінальних і слинних виділень вражає однією провідною тезою: "Боже, як же вона цього заслужила, адже вона так мучилася!"

Якщо зайти на сторінку ТОП-250 кінострічок по версії заблокованого в Україні Кинопоиск, у 70% фільмів центральний персонаж – жертва певних обставин і ситуацій, яка в процесі змінює свій статус на героя-переможця. Часто посмертно: як криворукий архітектор ховає свої похибки під плющем, так режисер, якому забракло таланту, стимулює враження глядача через смерть облюбованого героя. Так само майже усі фільми, що удостоєні пальмової гілки Канського кінофестивалю, - про ображену життям жертву, яка подолала труднощі через муки, страждання та пролиті літри поту і крові. Або не справилася з труднощами, але явно заслужила гурій на небесах

І не тільки фільми. Бестселер світового книговидавництва – Біблія, - і вся взаємопов’язана з нею усна і писемна творчість не мали би такого успіху, якби не образ жертви: Ісус Христос – несправедливо засуджений і воскреслий на третій день; Йосип, якого 12 братів продали в єгипетське рабство, а він став правою рукою фараона; народ єврейський, який блукав 40 років по пустелі до землі обітованої; тисячі первомучеників, мучеників, новомучеників, великомучеників і страстотерпців, до ліку яких записані Микола II і вся розстріляна імператорська сім’я

Тому що все найкраще купляється лиш ціною великого страждання.

Колін Маккалоу, "Співаючі у тернику"

І не тільки писемність. Завжди забавляла усна народна творчість, що оспівує многостраждальний український народ, образом якого стала сільська босонога сирота і дівчина-покритка. А Голодомор, як втілення у реальність цього образу, стає одною з найшановніших дат у році. Як і жидовський голокост

Насправді можна навести мільйони прикладів з різноманітних сфер, але висновок один: образ жертви користується популярністю. І продавцями, і споживачами цього образу. Першими – бо його вигідно продавати, і так же легко, як прокладки. Другими – бо це наркотик, в буквальному смислі

Як це працює

Припустимо, у племені тумба-юмба є Великий Кущ Древніх, на який поколіннями моляться тубільці. Кущ Древніх – священне божество, яке є покровителем усього племені. Білий турист, не знаючи цього, попісяв під ним. Від чого тубільці відчули небезпеку і пережили величезний стрес – чужак зазіхнув на їх святиню-покровителя

Здавалося б, звичайна рослина. Але Кущ для тубільців – заступник і покровитель. І як будь-яка щира віра в заступництво і покровительство на небесах, "мій світ піклуватися про мене" чи "мої батьки люблять і не покинуть мене ", в провідну зірку - це реально покращує психологічний стан самого віруючого

Власне тому комуняки і обізвали релігію опіумом для народу. Як усякий наркотик (алкоголь, сигарети чи героїн) культ жертви, культивований християнством, гасить ментальну біль пересічного громадянина про нікчемність його рабського положення, роблячи статус жертви-раба – вінцем досконалості. Наївні комуняки думали, що зможуть втілити концепцію Ніцше про надлюдину у радянській персоні. Але вчасно отямились: культ – невід’ємний аспект життєдіяльності соціуму і один з факторів управління масами. Тому релігія була замінена Леніним

Тепер православні священики констатують: падає рівень моральності народу. Вимірювач цього – рівень відвідуваності храмів. Невже парафіяни розчарувалися, дивлячись на попівські мерседеси? Ні, вони просто знайшли аналог: недоторканним і пресвятим як Діва Марія став ідол жертви в соцмережах, фільмах, книгах і телешоу. Жертва, яка нігтями викарабкалася зі свого нікчемного ніщебродського положення на вершину світського олімпу

І що найцікавіше, кожен самостійно може вибирати собі кумира, чи навіть стати ним. Більшої свободи віросповідання годі й уявити. Соціальні мережі – ось нова релігія. Сам механізм не змінився, змінилися наркотики: як не Ісус, то Ленін; як не Ленін, то якийсь Ден Більзерян

Більзерян – одна з персон, хто більш-менш викурив принцип дії системи. У його інстаграмі більше 10 мільйонів підписників, переважна більшість – школярі, які фапають на грамотно створений Деном міф про успішний успіх: ніц не роблю, маю дофіга бабла і сексу з ліквідними самками

Коли його запитують, у чому секрет успіху, він починає втирати драму про проданий за 700$ пістолет, покер, Лас-Вегас і виграш у 100 000 зелених. "Я Білл Гейтс від покеру", - любить стверджувати Ден. І говорить так не з проста, адже мільйонні статки – заслуга його батька, Пола Більзеряна, який у наприкінці XX ст. прокрутив афери з трастовими фондами США, кинувши вкладників на більш ніж 60 мільйонів доларів. Гроші були заховані у мережі офшорних компаній, які переписані на двох його синів

Облюбована публічними персонами річ – травити байки про те, як вони фігачили по 16 годин \ сутки і прийшли до свого успіху. Для чого? Щоби гої, які жертви-раби по натурі, побачили споріднену душу у своєму кумирі, пішли фігачити по 16 годин \ сутки на благо фінансового становища того, хто їм цю байку продав. На жаль – це лише езопів язик, жодним чином не пов’язаний з реальністю

Рецепт і ліки проти рабства

Усім прекрасно відомо, що гроші і влада псують людину. Але бідність і рабство розбещують ще більше, роблячи тебе невибагливою і безвольною керованою скотиною. Двонога керована скотина – ціль сильних світу цього. Жертва – завжди раб. І раб – завжди жертва. Для розуміння серйозності ситуації: у рабовласницькому Римі життя господарської собаки цінувалось більше, ніж раба, і тому останній не мав права бити собаку, яка його кусає

Коктейль рабства – це суміш з почуття вини, почуття недостойності і комплексу неповноцінності. Це три кнопки на пульті керування рабом. Три стовпи і три закони, на яких тримається сучасний рабовласницький устрій. Але тільки ти вибираєш, відчувати себе хронічно винним і подавленим рабом чи бути господарем життя. Це просто прошивка, чувак. І як будь який телефон свідомість так само можна перепрошити

Гавно приваблює мух, мертвечина – грифів. Не вишкрябаєш цю гниль з голови, не бачити тобі поважного до себе відношення як своїх вух. Якщо у тебе намагаються викликати жалість, співчуття, почуття вини – тебе розводять. Контролюй кожен контакт, свої почуття та емоції