Чому українці не виходять на Майдан

| Політика

Згідно дослідження Центру економічних стратегій за п’ять років Україна недобрала в бюджет сімдесят мільярдів гривень. За заявою Мінфіну першого липня 2018 загальний державний борг України пробив планку в два трильйони гривень. З квітня 2014 ціни на газ для населення виросли на 1200%. За заявою Міноборони у боях на Донбасі загинуло 10 000 бійців (додайте втрати матерями синів з протилежної сторони і 2500 загиблих мирних жителів за даними ООН).

Постер статті
Photo by Ilya Varlamov 2013

Жити по-новому в такому вигляді не вміщалось у наші незміцнілі уми. Населення затрахано до мишей, та найбільші масові протести, які була можливість спостерігати, - дебошири євробляхерів. Видно, таки ситуація в державі – ще не найгірше, що може статися. Недостатньо затрахали? Неа, вписка тільки починається.

Притча. Одного разу чоловік йшов повз одного будинку і побачив бабцю в кріслі-гойдалці, поруч з нею гойдався в кріслі дідок, а між ними на ґанку сиділа собака і скавуліла. Ситуація повторилась на наступний день, і на наступний. На свою біду і на четвертий день собака скавчала. Цікавість дала своє:

- Вибачте, цьоцю, що не так з вашим псом? Чому він постійно скавчить?
- З ним? Він сидить на цвяху.
- Якщо він сидить на цвяху і йому болить, чому просто не встане?
- Значить, голубчику, йому болить настільки, щоб скиглити, але не настільки, шоб підняти сраку

Умовно усе наявне в Україні населення я би розділив на псів, що сидять на цвяшку, і задоволених. 85% до 15%, відповідно. 15% - ті, кого поточний розклад життя влаштовує: наявність роботи, добрий заробіток, що дає змогу оплачувати високі податки і тарифи, особливо не турбуючись про розмір останніх, можливість їздити на розмитненій BMW і купляти достатньо багато бензину для неї, ухилитись від армії, класти не дешеві подарунки дитині під подушку, гуляти весілля і справляти дні народження.

Таке фінансове становище дає змогу зустрічати чергові нововведення не зі скреготом зубів, а по-єврейськи індиферентно: якщо проблему можна вирішити грішми, то це не проблема, а витрати. Відповідно, для більшості населення – кожен законодавчий апгрейд є черговим ударом в печінку. Болючим настільки, що до болі звикаєш. Достатньо швидко.

Якби зимою 2014-15 різко взвинтили ціни на газ до 8,5 грн, а не збільшували її поступово протягом п’яти років, припускаю, що по інерції народ би пішов на рога. А може б і не пішов, а прийняв як даність, подумавши: “Країна в стані війни, значить так треба”. Больовий поріг українців в рази вищий, у порівнянні з больовим порогом тих же французів.

Жарт про трьох собак, який Рональд Рейган не розповідав Горбачову. Але, думаю, він в курсі

Цей радянський анекдот не тільки про тоталітарну реальність совка, а реальність українців, білорус, росіян… як таку, починаючи, напевне, з першого царя-батюшки в Московії, з ліквідації козацтва та закріпачення селян на Україні, і закінчуючи, сьогоднішнім днем: совок до сих пір живе в наших головах і тягнеться за нами по-інерції. Як кажуть культові неомодерні філософи: можна виїхати з совка, але не совок з тебе.

Нас виховували і виховують так, ніби готують до війни. З дитинства нам дають установки на невибагливість, щоб ти був задоволений тим, що маєш. Несмачна каша, яку не хочеш їсти, негарний одяг, в якому батьки заставляли ходити, конфліктні ситуації в сім’ї і на вулиці, які ти був вимушений терпіти і подавляти в собі почуття, які вони викликали, “бо у інших і того не має, будь вдячний за те, що маєш” – усе це виховало з нас невибагливих лінивців.

У цій площині, в плані терплячості-толерантності ми навіть більш прокачані, ніж європейці: коли якесь хамло гавкає по трубці в кінотеатрі, те гамно пинком під сраку треба вигнати. Хто встав і зробив так? Або ось так:

Вірусне відео. Явно фейк, але як ілюстрація для статті годиться

Нас не виховували бути вибагливими і по факту протидіяти, якщо щось не подобається чи хтось заважає комфортно дихати. У нас не сіяли зернину ініціативності. Навпаки, кожен знає, що:

Ініціатива трахає ініціатора. На фоні зображено жуків-скарабеїв під час акту спарювання

Коктейль з цих двох інгредієнтів, невибагливість і відсутність ініціативи, роблять з нас пса, котрий сидить на цвяшку, і не скавулить, бо не знає як і що це. Імперсько-комуністичні умови виховують монстрів. Це умови, в яких ти ламаєш себе через коліно, як ламає жінка, котра від безвиході сіла на голодовку заради схуднення.

Та коли умови дозволяють тобі не підстроюватися під них, ти робиш те, що зробив би кожен квартирант, у якого власниця квартири зі своїми бздиками в голові поставила ішачі умови оренди – просто валиш. І чиниш раціонально: замість дебоширів і протестів заради не гарантованих ніким кращих умов, ти просто їх змінюєш на комфортні тобі.

Станом на 2018 рік 3,5 мільйонів українських громадян проживають в Росії, ще два мільйони в Польщі. У 2001 році офіційно чотири мільйони українських громадян проживало в західній Європі. І загалом ми отримуємо близько десяти мільйонів українців. Перепис не проводився з 2001 року, а тому на даний момент реального населення в Україні, дай Боже, якщо тридцять мільйонів.

Третій фактор

Третій фактор, чому українці не виходять на Майдан, який я не виділяв як окремий, - відсутність лідера і заводили протестної двіжухи. Але це – похідне від відсутності ініціативи. Більшість ініціативних або добре влаштувались тут (15%), або вже годують економіку США та Європи, або в скорому часі будуть її годувати своїм інтелектом.

Made by

~ Джерела та література ~