У попередній статті про гомосексуалізм мова йшла про те як два гей-активіста з Гарвардського університету перевиконали план по сексуальній перебудові США. Надалі мова буде йти про біологічні та психічні засади гомосексуалізму як ненормального явища, але яке є гострим мечем в руках політики. Загалом істерія навколо т.з. сексуальної свободи – це в більшій мірі тема політична, навіть не соціальна.
Визначимося з термінами:
Гомосексуалізм – психічне відхилення, різновид статевих збочень, при якому спостерігається статеве захоплення до істоти своєї статі. [1]
Гомо- педо- зоофілія – збочення статевої направленості. Садомазохізм – збочення, що визначаються характером дій. [2] Содомія – гомосексуалізм від назви спалених Богом за проміскуїтет міст Содом і Гоморра. [3]
Лесбіянство – жіночий гомосексуалізм від назви грецького о. Лесбос, де жила поетеса Сапфо в оточенні молодих дівиць, яких вона вчила танцям, музиці і сексуальної грамоти. Мужеложство – чоловічий гомосексуалізм. [4] Педерастія – секс чоловіка і хлопчика [5], у французькій та італійській мові також синонім гомосексуалізму. [6]
Слова гей, бісексуал, транссексуал і т.п. – це лексична диверсія, штучно створені терміни, що не звучать агресивно, на яких немає ярликів неприродності цього явища. Сім’я і шлюб – виходячи з вище перечисленого, це лише союз чоловіка і жінки, який має змогу дати і виростити здорове потомство. Це основа виживання соціуму. Також в подальшому буде використовуватися слово пропаганда, що з латинської перекладається як віра, що підлягає поширенню, а в сучасному розумінні – поширення певного світогляду в т.ч. з навмисне спотвореними фактами для формування вигідної суспільної думки.
Медична
Фізіологічна будова будь якого молокососного організму в принципі не передбачає статеві акти через анальний отвір. В нормі пряма кишка призначена для накопичення і виведення фекалій. При введенні в прохід сторонніх предметів пошкоджується анальний сфінктер. Тому практика анального сексу як такого призводить до гострих травм прямої кишки, енкопрезу [7], раку анального отвору [8] і мікророзривів і мікротріщин слизистої оболонки прямої кишки, що відкриває ворота для потрапляння мікробів у кров. Тому небезпідставним є ствердження про те, що педераст не той, “хто”, а “кого”.
Біологічна
Все просто: гомосексуальна поведінка не може привести до появи потомства, навіть теоретично: для появи нового життя потрібен чоловічий сперматозоїд та жіноча яйцеклітина. А тому єдиним нормальним сексуальним захопленням є тяга до протилежної статі. Ніяка політична доктрина не відмінить цей факт.
Соціальна
Зведена в окремий інститут гомосексуальна поведінка (а на заході це так) руйнує інститут сім’ї, що заснований на ролях чоловіка та жінки. Кожна роль виконує свою функцію і взаємодоповнює одне одного, а також показує приклад поведінки для підростаючого покоління. У гомосексуальній сім’ї, як правило, взірця чоловічої поведінки немає взагалі. Окрім того жодна релігія світу не має натяку на нормальність гомосексуалізму і відкидає його як руйнівне для соціуму явище:
- христианство\юдейство (Бут. 18-19; Левит 18:22; Римл. 1:26-27; Кор. 6, 9-10);
- іслам (Сура 7: Аль-Араф, аят 81; Сура 26: Аш-Шуара, аяти 165 – 166; Сура 15: Аль-Хиджр, аяти 58 – 77);
- індуїзм (Дхармашастра Ману XI 68; Дхармашастра Наради XII 13; Дхармашастра Ману XI 68; Дхармашастра Наради XII 13; Дхармашастра Ману XI 68; Дхармашастра Наради XII 13);
- буддизм; [9,10]
- зороастризм, сикхизм та інші. [11]
Лідер войовничого гомосексуального угруповання “Act up” Ерік Поллард якось ненароком обмовився, що серед своїх методів пропаганди вони не цураються використовувати як підручник Майн Кампф Адольфа Гітлера. [12] В основі гомосексуальної пропаганди лежать 10 “фактів”:
Люди народжуються гомосексуалістами
Цей міф створений на основі трьох публікацій сумнівних досліджень: Саймона ЛеВея серпня 1991 року, Майкла Бейлі і Річарда Пілларда грудня 1991 року, Діна Хаймера 1993 року. ЛеВей поміряв розміри гіпоталамуса у трупів і виявив, що у гомосексуалістів він був меншого розміру, ніж у гетеро. [13] Бейлі і Піллард виявили, що у 50% випадків брат-близнюк гомосексуаліста такої ж орієнтації. [14] А третій клоун взагалі заявив, що виявив ген чоловічої гомосексуальності. [15]
У всіх трьох дослідженнях були суттєві недостатки: надто мала вибірка учасників; дослідник сам вирішував яких учасників брати до аналізу; таке ж саме групування учасників дослідження; результати, отримані в трьох дослідженнях, не вдалось повторити в наступних дослідженнях.
Критичний аналіз не знаходить підтвердження біологічній основі гомосексуалізму... більш того, сучасні тенденції схиляються до того, щоб недооцінювати те, наскільки добре психосоціальні моделі пояснюють гомосексуалізм...
Байн і Парсонс, 1993 рік [16]
Ба, більше того Майкл Бейлі пізніше провів ще одне дослідження на австралійських однояйцевих близнюках. Рівень збігів гомосексуальності в обох був лише 11% [17]. Пітер Бірмен і Хання Брюкнер зробили аналогічне дослідження на ще більшій вибірці учасників і отримали лише 6,7% у чоловіків та 5,7% у жіно. [18]
Не можна родитися гомосексуалістом. Але є 50 способів ним стати. Пол Камерон, директор інституту сімейних досліджень
У 2016 році доктор Американської Психіатричної Асоціації Ліза Даймонд, яка раніше жостко топила за ЛГБТ, признала той факт, що гомосексуальність вилічити можна. [20] Але важливість цього міфу відпала, оскільки зараз поширення набула теорія гендеру – відсутність статей як таких.
10% населення землі - гомосексуалісти
В основі цього міфу лежать дослідження американського ботаніка Альфреда Кінсі. В У 1948 році він опублікував звіт про свої дослідження, в основі якого опитав широку вибірку чоловіків про їх сексуальні погляди. [21] Оскільки люди 40-х не охоче хотіли розповідати подробиці свого інтимного життя навіть при умові збереження анонімності, Кінсі прийшлось робити вибірку по в’язницях, барах, публічних будинках, сутинерах і чоловіках-повій.
Альфред Кінсі показує фак своїм недругам
Таким чином у вибірці Кінсі 37% чоловіків заявили, що мали за життя хоча б один гомосексуальний акт, 10% практикували виключно гомосексуальні нахили протягом не менш як трьох років у віці 16-55 років, 4% робили це протягом усього свого життя.
Обдовбиш Кінсі включив у свої результати також дані про сексуальні дослідження над дітьми у віці 5 місяців – 14 років. Зі слів педофілів він записував дані про дитячі “оргазми”, які Кінсі визначав по таким признакам: “Крайня напруженість з найсильнішими судомами, спазми, стогони, схлипування або більш сильні крики, іноді з великою кількістю сліз, непритомність. Перед приходом оргазму, можуть відштовхувати партнера і робити насильницькі спроби уникнути апогею, хоч і отримують безперечне задоволення від ситуації”.
Таблиця 34(ст.180) у звіті Кінсі містятить жахливі дані двадцяти чотирьох дітей. Серед них є чотирьохрічний хлопчик, який за 24 години "відчув" 26 оргазмів
У 2004 році група "American Legislative Exchange Council (ALEC)", що складається з 2400 законодавців, після п'ятирічного розслідування опублікувала висновок, що робота Альфреда Кінсі була шахрайством і містила сфабриковану статистику. [22]
Академічно правильні опитування не показали і близько результатів Кінсі. Опитування, проведене в 2013 році Національним центром по статистиці США виявило, що число людей в Америці, які заявили про свої гомосексуальні нахили, становить 1,6%. [23]
Опитування 2015 року Бюро з національної статистики Великобританії -1,7% (включаючи бісексуалістов). [24] Опитування 2014 року Національним бюро по статистиці Австралії - 1,5% (і ще 1,5% заявили про бісексуальні нахили). [25] Опитування 2001 року Національним Інститутом Здоров'я в Голландії - 1,5% (і ще 0 , 9% заявили про бісексуальні нахили). [26] Підрахунок на підставі опитувань 2003 та 2005 років Національним інститутом статистики в Канаді -1,1% (і ще 0,8% заявили про бісексуальні нахили). [27]
Гомосексуалізм – не психічне відхилення
Ноги міфу ростуть з скандального голосування Американскьої Психічної Асоціації 1973 року, коли гомосексуалізм було прибрано зі списку психічних захворювань. Голосування носило політичний характер, а анонімне опитування учасників цього голосування показало, що більшість з них були не згодні з результатами. [28,29]
Огляд наукової літератури говорить, що немає іншої великої соціальної групи населення, у якої були б настільки поширені психічні відхилення. [30] Американський дослідник СНІДу Рон Столл на основі своїх досліджень стверджує, що серед гомосексуалістів спостерігається підвищений рівень наркозалежності, депресії, домашнього насилля і перенесеного у дитинстві сексуального насилля. [31-33] Серед гомосексуалістів спостерігається підвищений рівень самогубств.
Рон Стол за столом
У 2008 опубліковані результати аналізу більше 13 000 публікацій на цю тему з винесеним однозначним висновком: “Люди з гомосексуальними нахилами схильні до більш високого ризику психічних захворювань, схильні до самогубства, наркотичної залежності та самоушкодженню, ніж люди без гомосексуальних відхилень”. [34,35]
Систематичний огляд психічного розладу, самогубств та навмисної шкоди самому собі у лесбійок, геїв та бісексуалів
Гомосексуальний образ життя не впливає на здоров’я
Біда та й годі. По-перше, вище вже було сказано, що у гомосексуалів підвищений ризик захворюваності прямої кишки. По-друге, у 2009 році в згідно даних Національного центру з контролю і профілактиці захворювань, чоловіки гомо- і бісексуали складають половину всіх нових випадків ВІЛ-інфекції в США, частота захворюваності на СНІД серед цієї групи населення в 50 разів перевищує частоту в інших групах...”. [36]
Звіт Ммериканського Національного центру з контролю і профілактики захворювань 2007 року наводить статистику причин смертності та факторів ризику смертності. Від загального числа померлих від СНІДу чоловіків, у 274 000 єдиним фактором ризику гомосексуалізм. [37]
Більше того, коли ВІЛ/СНІД впевше у 1981 був виявленив в США, інфекція носила назву “імунодефіцит гомосексуалістів” (“gay-related immune defficiency”), оскільки гомосексуалісти становили понад 90% усіх вперше виявлених випадків. [38] Більш того, через значно більш високого рівня СНІДу серед гомосексуалістів, їм заборонено бути донорами органів і крові, навіть сьогодні в країнах з панівною ідеологією гомосексуалізму (наприклад, США, Німеччина чи Голландія). [39] Звіт 2010 року голосить, що “у чоловіків- гомосексуалістів спостерігається підвищений рівень ризику ЗПСШ: гепатит А, гепатит Б, ВІЛ/СНІД, сифіліс, гонорея та хламідіоз”. [40]
Контрасне фото. ЛГБТ-активістка з плакатом "РОБИ АНАЛ". Справа - наслідки неприроднього статеового акту в анальний прохід
У чоловіків-гомосексуалістів спостерігається характерне ураження товстого кишечника і прямої кишки, обумовлене нефізіологічним використанням цих органів. [41] Комплекс цих патологій отримав назву “Синдром гомосексуального кишечника” (англ .: “gay bowel syndrome”), і включав (в порядку спадання по частоті): конусоподібний кондиломатоз, геморой, проктит, тріщини і фістули прямої кишки, параректальні абсцеси, амебіаз , поліпи, вірусний гепатит, гонорею, сифіліс, травми прямої кишки, сторонні тіла в прямій кишці, шігелліоз, виразки прямої кишки і лімфогранулематозу. [42]
У лесбіянок частота бактеріального вагінозу у 2,5 рази вище, ніж у гетеро, [43] для гомосексуалісток визначений набагато вищий рівень ризику раку молочних залоз, підвищений рівень ризику гінекологічного раку і надлишкової маси тіла. [44]
Крім того, згідно з рядом досліджень, анальний секс сам по собі призводить до безпліддя. В процесі такого акту імунна система виділяє антиспермальні антитіла – антитіла проти сперматозоїдів, оскільки для організму сперма є чужорідною речовиною. [45]
Інші п'ять міфів у наступній статті. Стаття в процесі написання. Там будуть розгялнуті такі міфи, як "гомосексуалізм зустрічається серед тварин, не впливає на орвєнтацію дитини, романтичний і не пов'язаний з педофілією".