Сексуальна перебудова: секрети гей-пропаганди в США

Що таке ідея? Напевне вірне визначення цього терміну буде “вірус”. Ідея – це вірус. Вірус поселяється у певному середовищі і захоплює управління ним (комп’ютером, якщо вірус програмний; організмом, якщо вірус біологічний; інтелектом, якщо вірус ментальний).

Американський електроінженер Джозеф Овертон описав технологію, з допомогою якої в соціум можна вживити будь-яку найабсурднішу ідею і вивести її з рівня калових накопичень до фарфорового посуду. Для кожної ідеї, що не має підтримки у суспільстві, буцім гомосексуалізм чи раніше описане жіноче куріння, є невеличка кватирка, в яку ідею можна протиснути. А далі поступово зміщуючи вікно в сторону від точки абсолютного її неприйняття до повної толерантності, політнорми і “наукового” стандарту. Вікно проходить п’ять етапів:

1. Немислимо: про ідею, наприклад, секс до весілля, зась навіть говорити
2. Радикально: табу знімається, тепер про цю тему можна потріщати, адже немає нічого поганого в тому, щоб подискутувати про природне явище - секс
3. Прийнятно: в процесі дискусій немислима раніше ідея починає підкріплюватися науковими доводами; ідея переходить в розряд раціональних
4. Популярно: із розряду раціональної і корисної ідея стає модно і знаходить все більше прихильників
5. Політнорма: в кінці кінців навіть якщо ідея має мільйони противників вона стає політнормою, чи під тиском, чи сама собою

Це стислий опис руху вікна Овертона. Тепер на реальному прикладі хочу показати як рухали ідею гомосексуалізму в Америці у дев’яностих роках, апогеєм чого стали узаконені одностатеві шлюби і різко негативна реакція на гомофобію.

Переміщенням вікна гомосексуалізму займалися два гей-активіста з Гарвардського університету Маршалл Кірк і Хантер Медсен, які в 1987 році почали сексуальну перебудову в США. У 1989 році вони випустили невеличку книгу “After the Ball” – “Після балу: Як Америка переможе свій страх і ненависть до геїв у 90-х”, в якій описали план виховання у суспільства толерантності до содомітів.

План був затверджений у 1988 році в Уореннтоні на “воєнній конференції” 175 лідируючих гей-активістів з усіх штатів. Як вважало більшість активістів, є два шляхи “звільнення” геїв: пропаганда і політика.

Спочатку активісти намагалися протиснути через ліберальних чиновників законопроекти, що надають особливі привілеї гомосексуалістам. Але швидко зазнали фіаско, оскільки суспільство було негативно налаштовано до цього і скасовувала всякі спроби прийняття таких законів. Тому гей-активісти взялися за пропаганду.

Перед активістами першочерговою задачею стала десенситизація суспільства – притуплення чуттєвості до педерастії, тобто трансформація агресивної реакції на пофігістичне. В ідеалі натурали мали дивитися на відмінності в сексуальних перевагах як на розбіжності в кулінарних смаках.

Щоб добитися такого гей-кампанія повинна була пройти шість кроків. Нижче я приводжу ці кроки і основні тезиси з їх розгорнутого у книзі опису.

1. Говорити про геїв і гомосексуалізм як можна частіше і голосніше:

• Будь яка поведінка стає нормою, якщо ти постійно зустрічаєшся з цим у своєму оточенні
• Вживати терміни “гей” і “лесбіянка”, які звучать менш негативно, ніж “гомосексуаліст”
• Пропонуючи поговорити про гомосексуалізм мається на увазі саме поговорити, а не демонструвати поведінку. Нехай верблюд спочатку просуне свій ніс в палатку, і лише потім неприглядний зад
• Релігія – авторитет, що стоїть на заваді кампанії. Перше – потрібно скаламутити мораль: більш помірними церквами став підтримуватися гомосексуалізм. Друге – підірвано моральний авторитет гомофобних церков, мовляв вони не йдуть в ногу з трендами

2. Зображати геїв як жертв, а не як агресивних супротивників:

• У будь-якій кампанії за симпатію громадськості, геї повинні бути виставлені жертвами, щоб натурали на рівні рефлексу були схильні взяти на себе роль захисників. Геї, зображені як горде плем’я активістів будуть сприйматися як загроза
• Золота середина: геїв має бути чисельна кількість, але щоб це не викликало негативну реакцію: “Їх тьма! Вони повсюди!”
• Лесбіянки на початку медіакампанії мають бути представлені більш яскраво, ніж геї, оскільки відношення до лесбіянок менш негативне. Жінки самі по собі сприймаються з меншою загрозою, а тому більш вірогідно викличуть співчуття.
• В кампанії заборонено приймати участь таким групам як NAMBLA (Північноамериканська асоціація кохання чоловіків і хлопчиків). Розбещувачі дітей ніяк не можуть викликати співчуття
• Необхідно запевнити суспільство, що сексуальну орієнтацію не вибирають так само як колір шкіри чи ріст. Посил один: геї такими народились, ніхто нічого не вибирав. А тому вони заслуговують моральних звинувачень не більше, ніж гетеросексуали
• У натуралів не повинно бути жодних приводів, щоб сказати, що геї – не такі як ми. А тому лідери-активісти гей-кампанії мають бути одягнені з ниток, бути ввічливими і освіченими

1. Говориться про переслідування геїв Гітлером. Текст внизу: В наші дні геї все ще служать мішенню для сліпої ненависті зі сторони агресорів, що не знають сорому. Проводяться паралелі гомофобії з нацистами. Гомофоб = нацист.

2. Тут глушать гомохейтрів, а читача ставлять перед вибором: або толерантність, або ненависть.

3. Дати захисникам відчуття, що вони роблять благородне діло:

• Не всі гетеросексуальні жінки, а ще менше чоловіків захочуть відкрито захищати гомосексуалізм. Гей-кампанія не повинна вимагати прямої підтримки гомосексуалізму як такого, а лише взяти антидискримінацію як головну тему

4. Виставляти геїв у хорошому світлі:

• Використовувати в гей-кампанії приклади відомих особистостей-гомосексуалістів: від Сократа, Македонського і Гамільтона до Чайковського, Мікеланджело і Сафо. Плюс ці особистості мертві, а тому не можуть нічого заперечити
• В той же час не потрібно забувати про живих зірок. Феномен когнітивного дисонансу:
  1. Мені подобається містер Селеб
  2. Містер Селеб – гомосексуаліст і поважає гомосексуалістів
  3. Так що я повинен або припинити захоплюватися ним, або почати поважати гомосексуалістів

5. Виставляти мучителів у поганому світлі:

• На останніх етапах гей-кампанії буде необхідність заглушити останніх протестувальників. По-перше, зробити так, щоб гомофобія викликала почуття сорому і вини. По-друге, анти-геї повинні виглядати настільки гидко, що інші просто не захотіли мати з ними справи
• Потрібно візуально пов’язати гомофобію з атрибутами, які б гомофоб не захотів носити на собі. Реклама повинна зображати гомофобів як грубих і горластих мерзотників, що плюються на всі сторони. Атака йде на самооцінку людини
• Показувати кадри нацистських концтаборів, в яких убивали гомосексуалістів. Хто захоче мати діло з нацистами?

6. Мобілізувати грошові ресурси

• Масштабна кампанія потребує значних фінансових витрат. В США проживає 10-15 мільйонів гомосексуалістів. Оскільки вони не обтяжені дітьми і їх дохід вищий ніж у гетеросексуалів, кожен з них може скинутися більше ніж по два долари. Нова кампанія має оголосити збір коштів з гомосексуалістів і натуралів, які їх підтримують

Гей-активістам необхідно було будь-якою ціною пробитися в ЗМІ. Основна проблема в тому, що ЗМІ як і будь-який інший бізнес не буде робити те, в результаті чого понесе репутаційні збитки. Тому активісти почали з преси, яка була більш зацікавлена у фінансуванні. Такі видання як Time, People і National Enquirer читали більш освічені і більш лояльно налаштовані до гомосексуалізму американці.

Іншу широку спільноту, що не читає пресу, активісти вирішили підігріти кампанією з рекламних щитів. На темному фоні простим шрифтом вздовж доріг з’являлися такі надписи:

В Росії тобі кажуть ким бути.
В Америці у нас є свобода
Бути самими собою…
І бути кращими

Люди допомагають, а не відкидають
- Ось що означає Америка

На телебачення активісти пробивалися в декілька візуальних етапів. Перший – на чергові урядові вибори було висунуто кандидата-гея, який висував рекламні кампанії гей-тематики і вимагав рівного часу в ефірі. Під час завершення виборчої кампанії кандидати великодушно виходять з гонки, надаючи місце більш дієздатним гетеросексуальним кандидатам.

Другий етап полягав у тому, що активісти пропонували телебаченню своє спонсорство окремих телепередач. ТВ захотіло виглядати послідовним і логічним, а не лицемірним, а тому погодилося на пропозицію. Як і зазвичай глядачі бачили високоморальні та патріотичні послання про свободу слова і важливість розуміння в сім’ї, а в кінці був стриманий підпис: “Це звернення було надано нам Національним Гей-комітетом”.

1. Ця реклама публікувалася у Washington Post в 1987-88 рр., і не дивлячись на посил кохання порушує головні правила. По-перше, підгорає тліючий страх читача до гомоеротизму. По-друге, демонстрація пари, що посилює непривабливий стереотип двох прокурених зморшкуватих лесбіянок, що познайомилися на з’їзді байкерів і гавкають один на одного тріснутим від джину голосом. Це оголошення дало найменшу кількість пожертвувань і найбільшу ворожість: один читач прислав конверт з собачим лайном.

2. В цьому оголошенні читач читає про гомосексуалістів зі слів матері, що дає змогу легше себе асоціювати з ними. Плюс зображена блаженна і любляча гомосексуальна сім’я

Етап третій – перехід до тяжкої артилерії, коли реклама була прямо направлена на розбиття закоренілих понять. Перший формат – рекламні кліпи-інтерв’ю в домашній обстановці з молодим хлопцем\дівчиною про їх складне становище. Рекламний кліп обов’язково дотримується трьох пунктів:

• В їх житті є хтось особливий, з ким вони підтримують тривалі відносини (гомосексуалізм – це стабільність у сексуальних відносинах)
• Їх сім’ї підтримують їх (гомосексуалісти не проти сімей)
• Вони себе завжди пам’ятають, що вони завжди були геями від народження (це природньо, сексуальну орієнтацію не вибирають)

Другий формат рекламних роликів – зі знаменитостями. Виступи живих зірок були б дуже зухвалими, а тому вирішено були посилатися лише на історичних персон. Третій формат роликів – ролики по “припиненню жорстокого поводження з дітьми”. Прямий текст з книги одного з варіантів сценарію:

Камера повільно наближається до підлітка середнього класу, що самотньо сидить в напівтемній спальні. Хлопчик приємний і звичайний по зовнішності, за винятком того, що він побитий і дивиться мовчки, задумливо, з помітним стражданням. У міру того, як камера поступово фокусується на його обличчі, голос за кадром коментує: “Це трапиться з одним з кожних десяти синів. Дорослішаючи він зрозуміє, що відноситься до речей інакше, ніж більшість його друзів. Якщо він відкриється, то стане ізгоєм. Він піддасться знущанням, приниженням і нападам. Якщо він довіриться батькам, вони можуть викинути його на вулицю. Деякі скажуть, що він проти сім'ї. Ніхто не дозволить йому бути самим собою. Тому йому доведеться ховатися. Від друзів, від сім'ї. І це складно. В наші дні і так складно бути дитиною, але бути одним з десяти…” Повідомлення від Національного гей-комітету.

Подібна реклама файна тим, що вона економічно зображує геїв безневинними і вразливими, переслідуваними і незрозумілими, на подив чисельними, але безпечними. А антисімейні звинувачення - абсурдними і лицемірними.

Четвертий формат рекламного кліпу – міняємося ролями. Прямий текст з книги:

Камера наближається до важких дубових дверей кабінету боса, які відчиняються, і камера (представляючи вас - глядача) входить в кабінет. За величезним столом сидить товстий і насуплений старий буркотун, жує сигару. Він дивиться в камеру (тобто на глядача, на вас) і гарчить: “Це ти, Смізерс. Тебе звільнено!” Молодий голос відповідає з подивом: “Але... містер Томберг, я працюю у вашій компанії вже десять років. Я думав, ви задоволені моєю роботою”. Бос відповідає з нотками огиди: “Так, так, Смізерс, твоя робота цілком адекватна, але до мене дійшли чутки, що тебе бачили в місті з якоюсь подругою. Подруга! Чесно кажучи, я в шоці. Ми не збираємося наймати гетеросексуалів у цю компанію. А тепер пішов геть”.Молодий голос намагається відповісти: “Але бос, це просто несправедливо! А що якщо б це були ви?” Бос виблискує розлюченим поглядом, камера вилітає з кімнати, важкі двері зачиняються. напис на дверях: “Повідомлення від Національного гей-комітету”.

Останні два формати реклами – для зображення гомофобів як болотних виродків і спонсорування подальшого показу реклами. У першому випадку використовується контраст, коли якийсь професор за кафедрою кричить гомофобні речі, а кадри різко перемикаються на цілком інтелігентних геїв. Другий формат – живі зірки просять допомогти анонімними пожертвуваннями: “Ми не можемо допомогти, якщо ви не допоможете”.

Епілог

Крок за кроком пропагандистська гей-кампанія здобула перемогу: 26 червня 2015 року на всій території США було легалізовано одностатеві шлюби. Ця стаття надто велика, щоб приводити тут додаткову статистику щодо гомосексуальних пар чи збільшенню кількості ВІЛ-інфікованих за останні 30 років в США. Ліпше за все про успіхи гей-кампанії розповідає документальний фільм Аркадія Мамонтова “Содом” 2014 року. В ньому ви знайдете підтвердження усього написаного в цій статті.

Це була перша стаття з серії публікацій про ЛГБТ. У наступних публікаціях мова піде про створені власноруч гомосексуалістами міфи про природність нетрадиційної сексуальної орієнтації, безпечність одностатевих сексуальних зв’язків і те, що два тата чи дві мами не впливають на сексуальну орієнтацію дитини.