У 1992 році Джакомо Різолатті в італійському місті Парма проводив дослідження на макаках. Мета - дізнатися роль мозку в житті організму. З макаками все добре. З людьми не зовсім.
У спекотний літній день його асистент прийшов після обіду в лабораторію з морозивом. Став якраз навпроти макаки і, помітив її жадний погляд, надкусив морозиво. Макака не рухалась, у руках у неї нічого не було, вона лише жадібно дивилася як асистент хаває морозиво.
Прилад, що зчитував активність мозку, почав дико коливатися, показувати активність вище норми в зоні командних нейронів. Але соль в тому, що ця зона була активна не тільки, коли мавпа щось робила сама, наприклад, піднімала горіх, а й коли жадібно дивилася на асистента з морозивом чи як інші мавпи роблять якісь конкретні дії направлені на певні об’єкти. Наприклад, пройтись по лабораторії чи стати зі схрещеними руками – ці дії ніяк не впливали на активність мозку.
Різолатті назвав цей феномен дією "дзеркальних нейронів", а місце, де вони розміщувалися – в лобних і тім’яних долях головного мозку, - зоною F5.
По етичним причинам науковці не можуть вживити мікроелектроди у мозок людини і провести аналогічні досліди з людиною, але МРТ і електроенцефалографія показує, що людина від макаки не далеко і так само в лобних і тім’яних долях головного мозку є дзеркальні нейрони.
Ця зона відповідає за наслідування поведінки людини іншим людським особам. Завдяки їй маля вчиться говорити, засвоює навички ходьби, спілкування, повсякденної поведінки, яку бачить навколо себе, а також характером стає схожа на своїх батьків.
І дорослі не виняток, бо зі зростанням зона F5 не всихає. Особливо помітно це у підлітковому віці, коли йде мода, наприклад, на підкочені штанішки чи до бомжарського вигляду порвані джинси. Прояви F5 у дорослому віці ми називаємо стадним інстинктом, коли натовп повторює дії за іншими, щоб триматися разом, інакше здохне, вилетівши з групи.
Покажи дитині язика, і вона скопіює твою поведінку. Коли до тебе хтось звертається пошепки, ти також відповідаєш йому пошепки. Поряд з людьми похилого віку ми починаємо ходити повільніше. Ми усміхаємося, коли бачимо радісне лице, і морщимося, коли спостерігаємо непотребство. А заразливе позіхання? Також зона F5.
Зона F5 – це дуже гострий меч в умілих руках міфотворців, політиків-пропагандистів і маркетологів. Керівники компанії Unilever розповідали, що під час проведення фокус-групи по вивчення можливості створення нового шампуню вони помітили, що щоразу, коли представник компанії проговорював слова "чухатися" і "свербіж", учасники починали чухати голову.
Більше того, навіть коли ми читаємо роман Достоєвського і вживаємося в шкуру головних героїв, починаючи їм співпереживати і відчувати те ж саме, що і вони, це також дія зони F5. Коли хтось стрімголов падає зі сходів і б’ється головою об асфальт, признайся, тобі ж боляче.
Щоб зрозуміти роботу механізму, уявимо, що ти жінка, пішла на ринок і проходиш по пасажу, в котрому побачила вітрину магазину GAP, на якій стоїть манекен, одягнений в прекрасно скроєні облягаючі джинси, білу літню блузку і червоний шарф. Дівчина-манекен виглядає приголомшливо: струнка, сексуальна, упевнена в собі, вона привертає погляди перехожих.
І ти думаєш: "Бляха, якшо я куплю те шмаття, я ж стану Марією Терезією, хай воно сказиться!" Усвідомлюєш ти це чи ні, але ти так дійсно думаєш. В наступні кілька хвилин соображалка вимикається, ти на автоматі заходиш в бутік, дістаєш кредитку MasterCard і щаслива топаєш додому з пакетами, в яких лежать джинси, блузка і шарфик.
Марія Терезія, австрійська королева
Те ж саме відбувається з різного роду візуальними продуктами: фільми, відео, музичні кліпи і просто прямі трансляції подій по телевізору чи в інтернеті. Саме зона F5 активується, коли футбольна команда забиває гол і ти викидаєш руки вверх і ореш на всю хату. Зоною дзеркальних нейронів пояснюється прилив енергії і мотивації до роботи, коли бачиш у фільмі Джейсона Стетхема, який лузає навіжених кругом себе як сємічки.
Вам ще не страшно?
Так же само пояснюється збудження полового члена чоловіка при вигляді еротичних сцен у фільмах. Так же само поясняється неслухняність дитини, коли вона дивиться мультфільм Маша і Ведмідь. Так що створюй цензор на те, що дивишся, особливо для своїх дітей.