Одного разу жорстоко обійшовся з осою. Вона їла джем з блюдечка, а я ножем розрубав її навпіл. Якось не звернувши на це уваги, вона продовжувала бенкетувати, і солодка цівка сочилася з її розсіченого черевця. Але коли вона зібралася злетіти їй став зрозумілий весь жах її положення. Те ж саме відбувається з сучасною людиною. Нам відтяли душу, а ми довго цього просто не помічали.
“Прекрасний новий світ” Олдоса Хакслі був чудовим шаржем, що відобразив гедонічну утопію, яка здавалася досяжною, змушуючи людей обманюватися власною переконаністю, ніби Царство Боже тим чи іншим способом має стати реальністю на Землі. Але нам слід залишатися дітьми Божими, навіть якщо Бог з молитовників більше не існує.
Джордж Оруелл
Олдос Хакслі і Джордж Оруелл написали два свої романи-антиутопії про наше суспільство – “Прекрасний новий світ” і “1984”. В чому ж принципова відміннсть позицій обох авторів?
Оруелл Боявся, що будуть забороняти книги
Хакслі бовся, що не треба буде забороняти книги, оскільки не буде нікого, хто б захотів їх читати
Оруелл боявся, що нас будуть позбавляти інформації
Хакслі боявся, що інформації буде так багато, що ми деградуємо до пасивності і егоїзму
І Хакслі, і Замятін, у яких Оруелл навчався, намалювали світ, де все прекрасно, крім одного - там немає унікальної особистості. Всі живуть однаково. Але все інше прекрасно: люди ситі, одягнені, рум'яні, немає воєн, бідності, немає горя, ні вад. Такий квітучий світ, але, правда, нудний, прісний для бунтаря, анархіста, заколотника, дивака, поета. А так начебто все гаразд.
Оруелл же вважав, що це нереально. Що якщо люди будуть добре жити матеріально, то терпіти тотальне управління вони будуть дуже недовго. Вони скинуть владу. Щоб людина не скинула узду влади, вона повинна бути напівголодною, вона повинна бути замордованою, затурканою, приниженою, погано одягненою, вічно в пошуках в магазинах шнурків для черевиків.
Оруелл боявся, що правду будуть приховувати від нас
Хакслі боявся, що правда потоне в болоті інформаційного мусору
Оруелл боявся, що ми станемо рабами
Хакслі боявся, що ми скотимося до стану домашніх тваринок
Чому Хакслі не зовсім правий
Хибність позиції Хакслі можна описати одною фразою: “розгнуздати, щоб загнуздати”. Спочатку суспільству насаджують повсюдну “свободу”, яка насправді є вседозволеністю. Але вседозволеністю це ніхто не називає. Латинська приказка голосить: “На користь свободи волає усяке право. Але у всьому є своя міра”.
Потім, коли соціум стане як хлібна м’якушка гайки закрутять так різко і боляче, як анальний секс перший раз. І тоді ми ужахнемося, що дивний райський новий світ Хакслі непомітно, а головне з нашої добровільної волі, як вовкулака перевернувся у концтабір, описуваний Джорджом Оруелом.