Здається, що в ціні більшості товарів і послуг є дві умовні складові: “хіпстерська” і “потогінна”. Щоб виростити еко-овочі, потрібен трактор, інструменти, машина для транспортування. Навіть в самому базовому варіанті потрібна лопата і відро. Все це створюється важкою потогінною працею звичайних людей, які не ласують смузі вранці.
Потім еко-овочам і Айфону надають невелику хіпстерську націнку. Компанії випинають це вперед, перетворюючи в конкурентну перевагу і псевдо-турботу про людей. Як на останній презентації Apple показують додатки для інвалідів і робота для утилізації сміття, але не показують літієві рудники і сітки проти самогубств робітників-складальників на фабриках “Фоксконн”.
Зазвичай це норма - ціни складаються і не викликають питань. Гірше, коли компанії та люди починають моралізувати, випинаючи вперед свої хіпстерські ціни. Добре прати свою етичну бавовняну футболку еко-милом, і не думати ні про китайську пральну машину, ні про чавунні труби, по яких витече брудна вода. Я багато разів бував на виробництві чавуну - робочі там не розуміються в способах обжарювання кавових зерен.
В результаті ми поділяємо світ на дві частини: в одній живемо самі, іншу намагаємося не помічати. Мені здається треба визнати це, сказати: “Так, ми живемо в складному світі, він недосконалий в своїх основах. І агітувати за етичність в дрібницях - це як фарбувати рубку потопаючого корабля”. Це висловлювання буде сумним, але чесним. “Щиросердне зізнання - перший крок до виправлення”, - написано на тюремній стіні.